КНЯ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., іст. Правити князівством (у 1 знач.). Десь думає [князь], як тяженько княжить Без війська (Фр., XIII, 1954, 423); Запросила [боярська верхівка] княжити в Київ з Переяслава Володимира Всеволодовича Мономаха (Іст. УРСР, І, 1953, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 199.