КОБЕ́ЛЯ, і, ж., діал. Лозовий кошик. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю (Сл. Гр.); Приходить сваток до нас на кватиру з кобелею в руці (Фр., IV, 1950, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 200.