КОВНІ́РЧИК, а, ч., рідко. Зменш.-пестл. до ко́внір. Дочка примірює до чорного пальта білий ковнірчик з заячої шкурки (Ірчан, II, 1958, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 205.