КОЖУМ’Я́КА, и, ч., заст. Майстер, що виробляв сирицю; мнець. Дужі кожум’яки сиділи під дашками ганків на вулицях і м’яли своїми міцними руками волові шкури (Довж., І, 1958, 227); Багато віків тому тут [на Подолі] працювали київські кожум’яки, гончарі і броварі (Цюпа, Україна.., 1960, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 208.