КОЖУША́НИЙ, а, е. Прикм. до кожу́х 1. Ходить [дід], поли кожушані Підіткнувши під пасок (Мал., Серце.., 1959, 152); // Пошитий із кожушини (у 2 знач.). Хурман задоволене б’є об поли кожушаними рукавицями (Кучер, Зол. руки, 1948, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 208.