КОЗИРКИ́, і́в, мн. Легкі виїзні сани. — Ще б тільки сани мені одні. — Тобі козирки, бачу, потрібні. На підрізах! — озвавсь Невкипілий. — Мужичі рожнаті тобі не годяться (Головко, II, 1957, 507); Зриваючи кованими копитами притоптаний сніг, повз вікно промчав тілистий вороний коник, запряжений у колгоспні козирки (Добр., Тече річка.., 1961, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 212.