КОЗИ́РНИЙ, а, е. Який є козирем. Козирного туза приховав [Рем] (Вишня, І, 1956, 455); — Пам’ятаєш, як у картах козирною шісткою підмінюють туза, що світить? (Стельмах, II, 1962, 284); У противників ідеального героя є ще один аргумент, який вони вважають козирним, нищівним (Рад. літ-во, 3, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 212.