КОЗИРЯ́ННЯ1, я, с., карт., розм. Дія за знач. козиря́ти1.
КОЗИРЯ́ННЯ2, я, с., розм. Дія за знач. козиряти3. Вони навіть у свої рапорти й козиряння старшим уміли вкласти щось особливе, домашнє (Гончар, III, 1959, 18); Пізніше йому стали просто-таки ненависними оті вранішні підйоми.. і оті непотрібні, на його думку, козиряння.. перед командирами (Збан., Сеспель, 1961, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 212.