КОЗУ́ЛЯ, КОСУ́ЛЯ, і, ж. Дика коза; сарна. Козуля є цінним мисливським звіром, який дає м’ясо, шкіру й хутро (Звірі .. Карпат.., 1952, 59); В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (Цюпа, Україна.., 1960, 88); * У порівн. Франка вибігла наперед, ногами толочила траву і легко, мов козуля, стрибала з пенька на пеньок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 213.