КОКЕ́ТКА, и, ж.
1. Жінка, що своєю поведінкою, манерами, одягом і т. ін. намагається подобатися чоловікам. Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра.. старалась заманити його в свої сіті (Фр., III, 1950, 455); — Ота кокетка в моєму домі не буде… (Коцюб., II, 1955, 438); Сорокалітня кокетка хоче відмолодитися, щоб знову стати красивою, привабною та молодою (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 252).
2. Верхня, відрізна частина плаття, блузки, до якої на висоті грудей пришивається нижня частина одягу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 214.