КОКІ́ЛЬНИК, а, ч., мет. Робітник, що працює біля кокілю. Перед початком першої зміни сталеплавильники, кокільники, формувальники, ливарники цеху зібралися на загальні збори (Веч. Київ, 26.IX, 1958, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 215.