КОЛИСА́ННЯ, я, с. Дія за знач. колиса́ти і колиса́тися. Стугін і гойдання [вагона] здавались тепер якимсь колисанням, конче потрібним для нас, безсилих і безправних, як немовлята (Досв., Вибр., 1959, 179); А то все було то втомлюся від біганини по якому місті, то спати хочеться від колисання на морі (Л. Укр., V, 1956, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 221.