КОЛИ́-НЕ́БУДЬ, присл. У будь-який час. Дай же, боже, коли-небудь. Хоч на старість, стати На тих горах окрадених У маленькій хаті (Шевч., II, 1953, 28); Я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (Довж., І, 1958, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 221.