КОЛО́ДОЧКО́ВИЙ, а, е. Який має колодочку (у 5 знач.). З свіжонарізаних гілочок герані гострим колодочковим ножем зрізують усі листки, крім двох верхівкових недорозвинутих (Ол. та ефір. культ., 1956, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 229.