КОЛОМИ́ЙКОВИЙ, а, е. Стос. до коломийки. Владко через своє коломийкове соло став, справді, свого роду знаменитістю балу (Фр., VI, 1951, 226); Невимовне гарна мелодика коломийкового вірша жила в українській народній творчості дуже давно (Мас., Під небом.., 1961, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 230.