КОЛОРИ́ТНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. колори́тний. Українській архітектурі XVIII ст. властиві мальовничість, і колоритність, які досягалися білою пластикою стін, керамічними вставками, багатим ліпним орнаментом (Іст. УРСР, І, 1953, 383); Національна колоритність, специфічна мова, характерний гумор українського селянина поєднуються в образі Хоми Хаєцького з новими рисами радянської людини, з її новим світовідчуттям (Рад. літ-во, 5, 1963, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 232.