КОЛОСО́К, ска́, ч. Те саме, що ко́лос 1. Жито було справді добре: колоски товсті, довгі, повні сухого зерна (Мирний, І, 1949, 267); Дід Дунай задумано перебирає дрібні зернятка нахиленого, сивого, як і старий, колоска (Стельмах, І, 1962, 239); * Образно. Турбай — тільки зернина з могутнього партійного колоска (Руд., Остання шабля, 1959, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 233.