КОЛО́ССЯ, я, с. Збірн. до ко́лос 1. Колосся вже обсмалилось, передиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою… (Коцюб., І, 1955, 121); За рікою колосся достигає — хилиться на лану, а над ним підіймається сонце (Стельмах, І, 1962, 153); * У порівн. Тільки ясні, як колосся ячменю, вуса свідчили, що це Роман (Довж., І, 1958, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 234.