КОЛО́ТНИК, а, ч., діал.
1. Сварлива людина; забіяка.
2. Той, хто колотить (у 3 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 235.
Що oзначає слово - "колотник"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.