КОЛЬТ, а, ч. Револьвер або кулемет особливої системи. З кишені її куценької спідниці визирала ручка маленького кольта (Досв., Вибр., 1959, 17); [Кузьма:] А навчити з кулемета стріляти можеш? [Тарас:] Чого ж, можна. Я й максим, і кольт, і люїс знаю, як своїх п’ять пальців (Корн., І, 1955, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 239.