КОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що кля́кнути 1. Галки на деревах замерзали і.. падали додолу; горобці по повітках коліли… (Мирний, III, 1954, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 225.