КОМА́ШНИ́К, а́шника́, розм. Те саме, що мура́шни́к. Він розворушив комашник і довго стежив, як метушиться перелякана комашня (Тулуб, Людолови, І, 1957, 137); Семен виглянув з вікна і внизу в людському комашнику відшукав її.. постать (Сміл., Зустрічі, 1936, 61); *У порівн. Річковий вокзал навіть уночі ворушився, як величезний комашник (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 241.