КОМА́ШНЯ, КУМА́ШНЯ, і, ж., діал.
1. Обід для кумів.
2. Поминки. Агітація ведеться двояка, світська.. і церковна по соборчиках, церквах, на хрестинах, комашнях і т. ін. (Фр., XVI, 1955, 182).
КОМАШНЯ́, і́, ж.
1. збірн. Комахи (у 1 знач.). Всяка комашня утікав поперед серпами (Фр., І, 1955, 60); Між оселями пурхали серпокрильці, виловлювали неповоротку після дощу комашню (Десняк, І, 1955, 395).
2. збірн., розм. Мурашки. Хутко перебігли [пани] до міста; наче межи комашню впали (Вовчок, І, 1955, 118); * Образно. Ціль [у тирі] — дошка з чорним паперовим колом, на якому розбіглася комашня цифр (Донч., II, 1956, 211); * У порівн. Де той народ, що, мов працьовита комашня, оселяв колись родючу землю? (Коцюб.. І, 1955, 292).
3. розм. Те саме, що мура́шни́к 1. — Якби таку жінку та мені — я б її у комашню втручив,— нехай би пихкала! (Вовчок, І, 1955, 127); І врешті ти б попав у темних змій житло, В пекучу комашню, в холодні трясовини (Міпк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 241.