КОМБІНО́ВАНИЙ, а, е. Який становить комбінацію (у 1 знач.) чого-небудь. Комбіноване освітлення — це поєднання спрямованого й розсіяного освітлення (Довідник фот., 1959, 65); Деяких хворих на туберкульоз лікують комбінованим методом (Наука.., 2, 1959, 59); Командування розраховувало взяти село комбінованим ударом (Тют., Вир, 1964, 497); Комбіноване знімання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 242.