КОМИ́З, у, ч., розм. Те саме, що вередува́ння; примха, каприз. Ач як на його комиз напав. Ось я тобі! (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 245.