КОМО́РИТИ, рю, риш і КОМОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Жити в найманій квартирі. Він коморить у мене (Сл. Гр.); Добра жінка.. мене до себе прийняла,— ту [тут] коморую я й донині (Фр., XIII, 1954, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 248.