КОМПЛІМЕ́НТ, у, ч. Приємні, люб’язні слова; похвала, лестощі. Тут [на Капрі] всі зацікавилися українською літературою, дякуючи перекладам моїх оповідань, і говорять мені компліменти (Коцюб., III, 1956, 405); Мені здавалось, що вона напрошується на компліменти, але тон у неї був щирий (Л. Укр., III, 1952, 605); Катрі приємно чути такі речі від Гриця, але вона вдає, що не любить компліментів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 70).
Ки́дати (си́пати і т. ін.) компліме́нти — говорити кому-небудь компліменти. Бонковський сипав компліменти, жартував (Н.-Лев., III, 1956, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 251.