КОМПО́СТЕР, а, ч. Прилад, яким пробивають або витискають знаки контролю на залізничних квитках, банківських чеках і т. ін. Клацав компостер, гомоніли люди.— А це чий парубок? — запитав кондуктор (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 252.