КОМІ́РНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до комі́рник. Таки побачить вона в цьому році свою сім’ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті і поставить їм страву на стіл, як господиня, а не комірниця (Стельмах, І, 1962, 226).
КОМІРНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до комірни́к. Треба було ставити одну деталь, виявилося, що вона непридатна. Де взяти заміну? На складі. А комірниця вихідна (Роб. газ., 15.ІV 1966, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 246.