КОН’ЮНКТУ́РА, и, ж.
1. Сукупність певних умов, збіг обставин, стан речей, здатний впливати на вирішення, розв’язання якої-небудь справи, питання тощо. Кон’юнктура стала такою, що за один день можна було заробити на півроку спокійного життя (Вільде, Сестри.., 1958, 454).
2. ек. Сукупність ознак, які характеризують стан товарного господарства (рух цін, розміри випуску продукції тощо).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 276.