КОН’ЮНКТУ́РНИЦТВО, а, с., зневажл. Поведінка, ставлення когось до кого-, чого-небудь, залежне від кон’юнктури, що склалася в даний момент. Поет різко виступає проти тієї життєвої філософії, що фактично виправдовує кон’юнктурництво, громадянську індиферентність (Літ. Укр., 12.I 1968, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 690.