КОНДЕНСО́ВАНИЙ, а, е.
1. спец. Дієпр. пас. мин. ч. до конденсува́ти 1, 3; // у знач. прикм. Велетенські вікна, здається, всотують у себе світло потужних електроламп і конденсованими пасмами передають його на майдан (Кир., Вибр., 1960, 276); Конденсована волога.
2. перен. Стислий, стиснений. Романтичний пафос, властивий творчій натурі Гончара, породив у нього прагнення до образів особливо містких, згущених, конденсованих (Про багатство л-ри, 1959, 233); Кожен розділ роману «Вершники» має всі особливості новели.., де відчувається суворий відбір фактів та конденсоване художнє мислення (Рад. літ-во, 2, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 258.