КОНЕНЯ́, я́ти, с.
1. Зменш .-пестл. до кінь 1; лоша.
2. перев. мн. коненя́та, ня́т. Дорослі, але малі на зріст або слабосилі коні. Ледве тягнули виснажені коненята тяжкого, з забитими глеєм колесами, драбинчака-воза… (Крот., Сини.., 1948, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 259.