КОНКУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Боротися з ким-небудь за досягнення кращих наслідків; змагатися. Він почав звисока пояснювати Завадці, що українська економіка розвивається двома шляхами! кооперативним і приватним, при обопільній згоді не конкурувати між собою (Вільде, Сестри.., 1958, 137); //Витримувати конкуренцію з чим-небудь. У всьому світі захоплюються білизною й прозорістю поліського фарфорового посуду, який успішно конкурує з витворами кращих зарубіжних майстрів (Рад. Укр., 3.11 1966, 4).
2. Брати участь у конкуренції (у 2 знач.). З жахом пригадувала вона, як ставилися цехи до вільних ремісників, що наважувались із ними конкурувати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 114); Капіталісти конкурують., один з одним (Нова іст., 1956, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 261.