КОНСИСТО́РІЯ, ї, ж.
1. У дореволюційній Росії — установа з церковно-адміністративними й судовими функціями, що підлягала єпархіальному архієреєві. — Коли б ще часом діло не дійшло до консисторії, бо тоді доведеться продати й воли й коники,— сказав отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 182); Написали [селяни] листа до консисторії, і отцю Миколою, кажуть, трохи перепало від архієрея.. за треби (Стельмах, І, 1962, 266).
2. У католицькій церкві — нарада кардиналів з участю папи. На засіданню папської консисторії прийшло до бурхливих сцен (Фр., II, 1950, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 264.