КОНСПІРА́ЦІЯ, ї, ж. Заходи, яких уживає нелегальна організація для збереження в таємниці своєї діяльності, а також своїх членів; суворе дотримання таємниці. Умови підпілля вимагали суворої конспірації, і треба було гарантувати безпеку на кожній ланці зв’язку (Смолич, Світанок.., 1953, 15); Розходились полтавці по одному, дотримуючись всіх правил конспірації (Гончар, II, 1959, 194); // заст. Таємний замір, змова. Ваш лист прийшов у той час, як ми сиділи вкупі з дядьком і я не могла не дати йому сього листа, то от вже тепер мені трудно бути в Вашій юбілейній [ювілейній] конспірації проти нього (Л. Укр., V, 1956, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 265.