КОНТРРОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до контррозві́дник. Вона солдат своєї армії, вона її контррозвідниця (Мик., II, 1957, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 272.