КОНТУЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до контузити. Тяжко контужений ворожою міною майор Захар Билина був підібраний селянами (Ле, В снопі.., , ); Григорій був контужений і поранений в ногу (Стельмах, Вел. рідня, , ); // у знач. прикм. Якийсь контужений сержант, зібравши біля себе гурт легкопоранених, заїкаючись, розповідав дуже голосно, як він підкладав вибухівку під дот і як нею ж його оглушило, бо не встиг далеко відповзти (Гончар, III, , ).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 272.