КОНТУ́ЗІЯ, ї, ж. Загальне ураження організму людини й вищих тварин, що виникає внаслідок раптової дії механічної сили (при розривах снарядів, завалах землею тощо) на всю поверхню тіла або більшу його частину. Молодий шахтар.. після аварії на шахті дістав контузію (Смолич, Мир.., 1958, 21); Верхня його губа тремтіла, коло правого ока нервово тіпалася щока — наслідок севастопольської контузії (Кучер, Трудна любов, 1960, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 272.