КО́НТУРНИЙ, а, е. Прикм. до ко́нтур 1. Який має вигляд контура. Контурний малюнок.
∆ Ко́нтурна ка́рта — географічна карта, на якій зроблено обрис суші та водойм без зазначення їх назв. Працюючи над контурними картами, учні набувають цінні трудові навички — наполегливість, акуратність у роботі (Укр. іст. ж., 1, 1960, 99); Ко́нтурна лі́нія — переривчаста, із крапок лінія. Він точно вловлював контурні лінії і тушував тіні так м’яко й рівно, ніби працював не олівцем, а тушшю і пензлем (Тулуб, В степу.., 1964, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 272.