КОНЦЕ́РТ, у, ч.
1. Прилюдне виконання музичних творів, балетних, естрадних і т. ін. номерів за певною програмою. — Я буду давати концерти на фортепіані, як правдива артистка (Н.-Лев., IV, 1956, 185); [Милевський:] Дозвольте провести вас на концерт і бути там вашим сусідом (Л. Укр., II, 1951, 34); Клуб відкрили в новорічний вечір. Драмгуртківці організували концерт (Бойч., Молодість, 1949, 343); * Образно. Ще сонце не зійшло, а вже пташня Гучний концерт за вікнами вчиняє (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 64).
◊ Жа́б’ячий конце́рт див. жа́б’ячий; Котя́чий конце́рт: а) нявчання котів; б) безладна музика, співи тощо. У вуличних збіговищах.. та котячих концертах [Калинович] участі не брав (Фр., VI, 1951, 153).
2. Великий музичний твір для одного інструмента, що виконується в супроводі оркестру. До числа кращих творів Дворжака треба.. віднести концерти для скрипки.. з супроводом симфонічного оркестру (Мист., 5, 1956, 48); Перші музичні твори Л. М. Ревуцького з’явились ще перед Жовтневою революцією. Він написав тоді ряд невеликих п’єс, а також сонату й концерт для фортепіано (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 275.