КОНЮ́ШИЙ, шого, ч., заст. Стайничий. Конюший доглядав, як поєно з дубових відер панські цугові коні (Фр., II, 1950, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 276.