КООПЕРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кооперува́ти; // у знач. прикм. В Радянському Союзі залишилося два дружніх класи — робітники й кооперовані селяни (Ком. Укр., 11, 1966, 50); Кооперовані замовлення; Кооперовані поставки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 277.