КОПАНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Вид заступа або мотики. Сотні колгоспників з копаницями, сокирами виходили щодня на болота. Копали осушувальні канави (Хлібороб Укр., 1, 1969, 10); «Копаниця» (мотика), набуваючи поступово функції сапачки.., міняє свою форму й розміри (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 32).
2. перев. мн., діал. Полози саней. Неблискуча намерзла колія за ніч наволохатилась намороззю, і її чітко прорізали сліди копаниць (Стельмах, Правда.., 1961, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 279.