КОПИ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто складає в копи сіно або скошений хліб. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику і мій копильнику (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 280.