КОПИТНЯ́К, а́, ч. Те саме, що копи́тник. Кореневища копитняка варять на козиному молоці (Лікар, рослини.., 1958, 36); Трохи вище, на схилі, починався вже ліс, де у тіняві з-під крайніх кущів виглядала трава-копитняк (Мур., Бук. повість, 1959, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 281.