КО́ПЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до копти́ти.
КОПЧЕ́НИЙ, а, е. Виготовлений ко́пченням. Мати.. присувала мені.. копчений волячий язик (Коцюб., II, 1955, 364); Ілля дістав із скриньки хліб, копчену ковбасу, в’яленого ляща (Десняк, Десну.., 1949, 388).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 284.