КОПІ́РКА, и, ж., розм. Копіювальний папір. — Директив тут та циркулярів різних зібралася ціла гора. Сідайте та під копірку переписуйте, треба по колгоспах порозсилати… (Вишня, II, 1956, 71); Очі його знову наштовхнулися на віддрукований під копірку папірець (Рибак, Час.., 1960, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 283.