КОРЕСПОНДЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. тільки одн. Листування між окремими особами або установами. За остатній час я запустила кореспонденцію і тепер маю багато листів написать (Л. Укр., V, 1956, 187); Я остаточно втратив надію розрухати її [Зоню] до переписки зо мною, і всяка кореспонденція між нами урвалася (Коб., II, 1956, 310).
2. збірн. Сукупність поштових відправлень (листів, телеграм тощо). — Ви погляньте, скільки кореспонденції приніс. Вся пошта аж гуде,— радів Буренкін (Довж., І, 1958, 417).
3. заст. Окреме поштове відправлення (лист, телеграма тощо). — О-ох! — з пільгою зітхнув Макар Іванович, вертаючись до покою з пачкою кореспонденцій (Коцюб., І, 1955, 163).
4. Замітка, допис, повідомлення, надіслані кореспондентом (у 2 знач.) до газети, журналу тощо. Вона.. помістить кореспонденцію в місцевій газеті (Н.-Лев., IV, 1956, 161); Кореспонденція малює картину штурму в складальному цеху (Автом., В. Кошик, 1954, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 289.