КО́РЖИК, а, ч.
1. Зменш. до корж. Взяла у холодочок завела, .. Та коржиком погодувала, Свіженьким коржиком (Шевч., II, 1953, 319); Мати ще влила йому свіжого кок-чаю і розломила сьогодні спечений коржик (Ле, Міжгір’я, 1953, 96).
2. див. ко́ржики.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 289.